Виселення з квартири – це процедура, що проводиться на підставі рішення суду щодо звільнення квартири від мешканців, які не мають права проживати у ній (зокрема їх особистих речей, тварин тощо). Після виселення мешканцю заборонено повертатися у квартиру чи інше житло.
Я як адвокат, надаю послуги у вирішенні житлових суперечок, у тому числі суперечок про виселення та вселення. Для отримання консультації щодо Вашої ситуації, звертайтесь за номером: +38 (093) 030 34 24 або напишіть мені в будь-якому з месенджерів:
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» виселення можуть здійснювати лише державні виконавці. Це означає, що ні приватні виконавці, ні колектори, ні поліція, ні будь-які інші органи в Україні не мають повноважень виконувати рішення суду про виселення. Спроби виконати рішення суду самостійно (силою) в обхід встановленого законом порядку, можуть надалі бути кваліфіковані як кримінальний злочин (самоправство).
Насамперед, щоб здійснити виселення за рішенням суду, таке рішення має набути чинності. Поки відбувається розгляд справи в апеляції, рішення суду ще не набуло чинності. З моменту прийняття рішення судом апеляційної інстанції, воно одразу ж набирає законної сили (ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України).
Після набуття чинності рішенням суду про виселення, його можна виконувати.
Термін на добровільне виконання – 10 днів з дня набрання чинності рішенням про виселення.
Під час примусового виконання повинні обов'язково бути присутніми двоє понятих та працівники поліції.
Важливо сказати, що виконання рішення суду щодо виселення з квартири може відбуватися лише у порядку, встановленому у рішенні суду. Тут важливим є саме формулювання резолютивної частини (воно вказується після слів «Постановив» або «Вирішив»). Якщо зазначено, що особу має бути виселено, потрібно звертати увагу на те, чи зазначено куди виселяють особу, або вказується, що особа виселяється без надання іншого житла.
Таким чином, процедура самого виселення має бути прописана у рішенні суду, виконання якого може проходити добровільно, якщо відповідач погоджується, чи примусово – державним виконавцем.
Якщо боржник перешкоджає виконавцю у виселенні, то на нього може бути накладений штраф.
Якщо особа, щодо якої прийнято рішення суду про виселення, не виконує її в добровільному порядку, може бути застосована процедура примусового виселення.
Державний виконавець надсилає боржнику повідомлення про дату проведення виконавчої дії щодо виселення. У призначену дату та час державний виконавець у присутності поліції може у примусовому порядку потрапити до житлового приміщення, з якого має бути виселений боржник. У такому разі всі речі боржника можуть бути взяті на зберігання. Не безкоштовне зберігання. Якщо виконавцю довелося самостійно зібрати речі особи, яка була виселена за рішенням суду, то надалі, забирати свої речі він зможе лише після здійснення оплати за їх зберігання.
Найпоширеніші позови про виселення з квартир ґрунтуються на тому, що всі сторони спору проживають у квартирі державної чи комунальної власності. Саме ці відносини й регулює Житловий кодекс УРСР. Не лякайтеся, станом на 2021 рік в Україні все ще діє кодекс, ухвалений 1983 року.
Відповідно до ст. 107 ЖК УРСР, із квартири (не приватизованої) можуть виїхати наймачі (жителі) за своїм бажанням на постійне місце проживання в інше місце. У такому разі вони втрачають право проживати у квартирі.
У таких справах важливо довести факт того, що той, хто виїхав, не зацікавлений у подальшому проживанні в квартирі і має інше місце проживання. Виселити з квартири того, хто виїхав на постійне місце проживання в інше місце, можна тільки за рішенням суду (ст. 72 ЖК УРСР). Предметом позову в такому разі буде не лише виселення з квартири, а й визнання особи, яка втратила право проживання у квартирі.
Що дає рішення суду про виселення із квартири? Отримавши рішення про визнання особи, яка втратила право на проживання у квартирі, можна приватизувати квартиру на інших осіб і тоді виселена особа вже не претендуватиме на приватизацію і більше не зможе проживати в такому житлі.
Якщо житло вже приватизоване, то до правовідносин застосовуються не норми Житлового кодексу УРСР, а норми Цивільного кодексу України.
Підстава для проживання надалі і формує підстави для виселення та предмет позову.
Якщо особа проживала в квартирі на підставі договору (наприклад, оренди), то закінчення терміну договору, порушення умов договору або розірвання договору стануть підставою для виселення із квартири за рішенням суду.
Якщо підставою для проживання були родинні зв'язки, шлюб чи добровільне рішення власника, то для виселення обставини чи власник повинні змінитись і суду треба буде довести, чому таке виселення відповідає інтересам власника та навпаки – подальше проживання осіб – порушує права власника з його житло.
Якщо підставою для проживання була приватизація та отримання права власності на житло, то у разі заперечення приватизації питання правомірності проживання також вирішуватиметься в одному процесі. У такому разі суд може ухвалити рішення про скасування приватизації та виселення всіх зареєстрованих у житлі осіб.
Чи є прописка підставою для проживання у квартирі? Відповідь це питання не зовсім однозначна. З одного боку, ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", вказує на те, що реєстрація місця проживання або перебування не повинна впливати на реалізацію конституційних прав (серед них право власності, право вибору місця проживання, право на житло…), тим паче обмежувати їх. З іншого боку, показуючи поліцейським прописку вас можуть впустити в квартиру.
Виселення зазвичай супроводжується і зняттям з реєстрації, або може спричинити зняття з реєстрації. Власник може пред'явити реєстратору рішення суду про виселення, та зняти з реєстрації (прописки) тих, кого суд вирішив виселити з квартири чи іншого житла.
