З 07 жовтня місцева влада м. Мелітополь запровадила додаткові карантинні обмеження. І якщо раніше всі карантинні обмеження стосувалися всіх громадян України та іноземців, то тепер мова йде про поділ всього населення України на вакцинованих і не вакцинованих.
Одразу скажу, що я не розділяю позиції щодо обов’язкової вакцинації всіх без винятку осіб, перш за все через наявність в інструкції до кожної з вакцин протипоказань.
Для прикладу, протипоказаннями для вакцинування Astra Zenekа є наявність ракового захворювання, лікування імунодепресантами, а також, якщо у особи легко з’являються синці чи кровотечі, якщо ви приймаєте ліки, що розріджують кров (антикоагулянти), ну і звичайно алергічна реакція на минулу дозу вакцини. Також зазначено, що ефективність вакцини для людей старше 60 років не вивчена.
Згідно положень ч. 2 ст. 27 Конституції України, «Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань».
Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конституції України, «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
Тіло людини не є державною власністю, а тому не може бути предметом посягання з боку рішень органів державної влади.
Право на здоров’я включає право не шкодити своєму здоров’ю.
Непоодинокими випадками є захворювання коронавірусом особами, які мають протипоказання для вакцинування. Такі особи, перехворівши коронавірусом, не мають тих наслідків та загроз для життя, які б могли бути, якби вони все ж скористувалися вакцинами. Доктор Надія Жолобак пояснює таке явище тим, що коронавірус є респіраторним захворюванням та може зупинитися на рівні захворювання верхніх дихальних шляхів, а тому недоцільним є введення вірусу в кров, щоб підняти до роботи загальний імунітет людини, роблячи це спеціально.
Враховуючи відсутність комплексних досліджень щодо застосування вакцин проти коронавірусу, не всім людям показано їх застосування.
При цьому, ті, кому щеплення протипоказане, нічим не гірше, ніж ті особи, які пройшли курс щеплень, а тому не можуть бути дискриміновані.
Законодавство України з цього приводу зазначає наступне.
Згідно положень ч. 2 ст. 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (Закон), до обов’язків громадян відноситься піклуватися про своє здоров'я та здоров'я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;проходити обов'язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках…
Як видно, Закон передбачає обов’язок здійснювати щеплення, але не в будь-якому випадку, а у випадку, передбаченому законодавством. Для прикладу, наведемо положення ч. 1-3 ст. 27 Закону «Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими».
Отже, саме ці види щеплень визначені законом обов’язковими. Як видно, серед них немає коронавірусної інфекції.
Разом з тим, є положення, що покладає обов’язок вакцинуватися окремим категоріям осіб: «Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються». При цьому критеріями для визначення таких категорій осіб є велика небезпека, яку вони можуть нести іншим людям, що з ними працюють, а також віднесення таких співробітників до групи ризику (серйозні наслідки від захворювання коронавірусом). До таких осіб можна віднести працівників будинків для пенсіонерів, оскільки для літніх людей коронавірус є більш небезпечним. І навпаки, недоцільним є віднесення до таких осіб вчителів, оскільки є дослідження, що підтверджують, легкий перебіг захворювання для дітей.
Відповідаючи на питання, про які групи населення йде мова, варто також зазначити, що Закон передбачає: «…категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я». Хто цей орган? Це наразі Міністерство охорони здоров’я України. Але нам відомо, що подібні рішення приймають органи місцевого самоврядування, а не центральний виконавчий орган – Міністерство.
Іншого змісту є ч. 4 ст. 30 Закону, «…у разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону». Слова «профілактичні позачергові щеплення» не значать, що можна зобов’язати всіх без виключення, навіть тих, для кого щеплення смертельне, здійснити щеплення.
Згідно положень ч. 1 ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Право на працю включає право на користування громадським транспортом, щоб дістатися свого робочого місця.
Говорити про те, що необхідність робити кожні 3 дні тестування, що коштує немало грошей, є грубим порушенням прав людини – мабуть не варто. Це і без того є зрозумілим.
Ще аргументом на користь визнання протиправними дій щодо обмеження прав невакцинованих осіб є положення ч. 1 ст. 23 Закону України «Захист населення від інфекційних хвороб», «У разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб».
Саме такі заходи є законними та справедливими. По-перше, з зазначеної норми очевидним є те, що позбавити особу прав на працю повністю неможна, має бути альтернативний варіант; по-друге, переведення на іншу роботи здійснюється за згодою такої особи; по-третє, мають бути докази, що така особа є хворою і є бактеріоносієм, а наразі влада обмежує права всіх без виключень; по-четверте, не всі відносяться до категорій осіб, яким заборонено розповсюджувати бактерії, а лише ті, хто працює з населенням, зокрема у закритих приміщеннях, де ризики захворіти підвищуються…
Отже, недопустимим є позбавлення без виключення всіх осіб, хто не був вакцинований, права відвідувати заклади освіти, користуватися суспільним транспортом, працювати та заробляти собі на життя.
Особливо такі заходи є недоцільними, з огляду на відсутність даних про те, який відсоток населення вже перехворів, та відсутність доступного способу перевірити наявність імунітету для коронавірусу для всього населення України.
Якщо ваші права були порушені, і ви потребуєте правової допомоги, звертайтеся, ми зможемо вам допомогти, адже закон на вашій стороні.
